Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Булінг
Що таке кібергрумінг і як від нього уберегти дитину
Останнім часом діти стали частіше страждати від сексуального насильства і шахрайства в інтернеті. Розповідаємо, з якими загрозами дитина може зіткнутися в мережі і як боротися з таким видом сексуального насильства, як-от кібергрумінг.
Інтернет сьогодні є найважливішим інструментом у руках не тільки дорослих, але і дітей. Він допомагає їм навчатися, підтримувати спілкування з друзями, стежити за подіями в світі, розважатися і просто перемикатися від буденного життя з його вічними проблемами та негараздами. Однак, окрім очевидної користі, в мережі також таїться безліч загроз, з якими, на жаль, не завжди під силу впоратися дитині.
Яка небезпека може чекати дітей в інтернеті
Екран телефону або комп'ютера створює ілюзію захисту і безпеки, ми, не замислюючись про якісь ризики для здоров'я, залишаємо з ними один на один дітей, але зі збільшенням кількості користувачів в інтернеті також зростають показники злочинності. І мова не лише про відомі хакерські атаки.
Щодня, заходячи в інтернет, ваша дитина ризикує:
1. побачити контент, що вразить її психіку (наприклад, сцени насильства або порнографії);
2. потрапити на провокаційні сайти і групи в соцмережах (суїцидальні ігри, спільноти, які спонукають до булімії та анорексії, або екстремістські групи);
3. почати грати в онлайн-ігри на гроші;
4. стати жертвою работоргівців, які розсилають через мережу оманливі пропозиції, кібербуллінгу (цькування у соцмережі), секстингу (пересилання інтимних матеріалів) або онлайн-грумінгу (сексуального шантажу).
Від деяких з цих загроз дітей можна захистити за допомогою установки батьківського контролю на всіх пристроях, якими вони користуються, ну а з іншими все набагато складніше.
Візьмемо, наприклад, грумінг. У цьому випадку варто бути напоготові всім – і батькам, і дітям.
Що таке кібергрумінг
Онлайн-грумінг, або кібергрумінг – це новий вид сексуального насильства проти дітей в інтернеті.
Суть його в тому, що шахраї реєструються в соцмережах під виглядом підлітків, втираються в довіру до їхніх однолітків з метою отримання від них інтимних фото або відео, а потім шантажують, щоб отримати ще більш відверті матеріали, гроші або змусити до особистих зустрічей в офлайні.
Від кібергрумінгу страждають тисячі дітей у всьому світі. При цьому більшість з них погоджувалися на вимоги злочинців, але ті після цього не вичерпувалися, а, навпаки, лише зростали.
Як це відбувається
Кібергрумінг не має меж – злочинець і жертва можуть знаходитися на різних континентах, бути різних національностей тощо.
Часто над такими злочинами працюють цілі угруповання, до яких входять і чоловіки, і жінки.
Зазвичай вони заводять фейкові акаунти в соцмережах, але можуть діяти й через популярні месенджери, а також чати онлайн-ігор та інших програм.
Часто злочинці роблять розсилку листів/запрошень дружити сотням дітей і чекають, поки хтось із них відповість, проте іноді їхні жертви не випадкові. Їх можуть цілеспрямовано вибирати за дописами і профілем, з яких ясно, що дитина самотня і їй не вистачає уваги або ж надто довірлива.
При цьому їхні сторінки важко відрізнити від інших сторінок реальних підлітків. Вони намагаються адаптувати свій профіль під жертву – завжди однолітки, вказують схожі інтереси, наповнюють сторінку максимально правдоподібною інформацією.
Грумінг може тривати від одного вечора до декількох тижнів, перш ніж буде отримано перше фото, а далі починаються вимоги грошей або більш приватних матеріалів від дитини.
Для дітей. Ознаки кібергрумінгу
Головна зброя онлайн-грумінгу – знання дитячої психології, тому кожен випадок такого сексуального насильства унікальний, але фахівці все ж виділяють низку характеристик, за якими діти можуть розпізнати, пише їм новий друг чи вимагач:
1. Він(вона) багато пише. Це відбувається дуже часто, різними способами — в Facebook, Instagram, Whatsapp та інших месенджерах.
2. Він(вона) просить тримати спілкування в секреті. Просить нікому не розповідати про розмови, щоб це було їхнім "особливим секретом", говорить про довіру.
3. Він(вона) намагається довідатися побільше. Розпитує, чи може взяти комп'ютер або телефон дитини хтось ще, в якій кімнаті вона перебуває під час спілкування. Загалом, про все, що дасть зрозуміти, чи можуть їх викрити дорослі.
4. Він(вона) починає надсилати свої сексуальні зображення. Це завжди починається дуже непомітно. Наприклад, може кинути фото і запитати: "Тебе коли-небудь так цілували?" чи "Новий фотосет. Не занадто?"
5. Він(вона) намагається шантажувати. Дуже наполегливо просить відправити свої відверті знімки або відео у відповідь. Якщо отримує відмову, сильно засмучується, ображається, погрожує нашкодити собі.
6. У разі, коли дитина піддається на провокацію, він(вона) може пригрозити, що розмістить їх в інтернеті, покаже всій школі, батькам тощо, якщо та не надішле нові більш відверті фото і відео або гроші.
Для дорослих. Ознаки того, що дитина страждає від кібергрумінгу
Кібергрумінг позначається на дітях, як і будь-яке домашнє насильство або буллінг у школі. У таких випадках дитина:
1. Різко стає замкнутою, сумною, напруженою, і цей стан тривалий;
2. Починає по-іншому поводитися з вчителями, однолітками, батьками;
3. Втрачає інтерес до навчання, відповідно її успіхи в навчанні стрімко знижуються;
4. Розосереджена, часто сидить за комп'ютером або в телефоні, після чого ще більш засмучується;
5. Швидше витрачає кишенькові гроші, під будь-якими приводами намагається домогтися їхнього збільшення.
Став жертвою кібергрумінгу: Що робити
Якщо попередити кібергрумінг не вдалося й інтимні фото або відео потрапили до зловмисників, головне пам'ятати, що домагання або вимагання – злочин, у ньому немає вини жертви.
Насамперед дитині потрібно припинити будь-яке спілкування зі злочинцями і більше не відгукуватися на жодні вимоги.
Потім обов'язково зробити прінтскрин усього листування і звернутися до довіреного дорослого. Це можуть бути батьки, вчитель, шкільний психолог, страший брат або сестра – той, хто користується великою довірою.
Після цього разом з дорослими варто звернутися в поліцію (кіберполіцію або ювенальну превенцію).
Якщо знадобиться додаткова інформація або психологічна підтримка – зателефонувати на гарячу дитячу лінію по тел. 116 111.
У випадку, якщо дорослий сам помітив, що дитина страждає від кібергрумінгу, потрібно пояснити їй, що те, що відбувається – злочин і вона не винна у цьому, запевнити, що ви на її боці, навіть якщо щось подібне потрапить у мережу, і завжди підтримаєте.
Потім дорослому потрібно допомогти дитині виконати описаний вище перелік дій.
Як попередити кібергрумінг
Правила профілактики онлайн-грумінгу досить прості. Батьки мають пояснити, а діти пам'ятати, що в мережі не можна:
1. Ділитися відвертими фотографіями або відео, тому що після цього ви не контролюєте того, що може трапитися з ними в майбутньому;
2. Довіряти "близьким" відносинам без особистого спілкування, знайомства з родичами і друзями, тобто без того, щоб віртуальні друзі стали реальними;
3. Просити подібні матеріали самому, адже це також можуть використати.
Як це краще зробити, зовсім інше питання. Можна показати відео Європолу, обговорити інтимні фото політиків або знаменитостей, які потрапили в мережу без їхнього відома, і як це вплинуло на їхню кар'єру, або ж згадати "правило білборду" – можна відправляти/публікувати тільки те, що буде не соромно побачити на білборді поруч зі входом у школу.
При цьому дуже важливий контакт і довірливі стосунки з дитиною, які повинні бути побудовані ще до того, як ви почнете говорити з нею про секс або ризики в інтернеті.
Тему кібергрумінгу потрібно порушувати не залякуючи або забороняючи користуватися соціальними мережами, а пояснюючи і розмірковуючи разом.
Також буде не зайвим навчити дитину, якщо вона ще не вміє, блокувати користувачів у соцмережах і налаштовувати конфіденційність своїх сторінок.
І наостанок
Загроза кібергрумінгу в Україні не надумана. На дитячу "гарячу лінію" з питань онлайн-грумінгу звертається багато дітей, і ці цифри збільшуються з кожним днем.
Практичні поради з виявлення та нейтралізації негативного впливу кібербулінгу на дитину.
За даними світового огляду впливу пандемії коронавірусу, діти в період карантину стали більше на 80 % більше часу в інтернеті, разом із цим підвищилась кількість випадків булінгу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.
На жаль, така форма цькування набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити і яким чином захистити дитину. А якщо врахувати швидкість поширення негативу в інтернеті, декому може здатися, що з проблемою нереально впоратися.
Причини кібербулінгу
Причин у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в інтернеті. Булінг сьогодні стає кібербулінгом.
Але найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні цілі. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.
Залякування може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Найгірший сценарій, коли це трапилось у момент самотності дитини. Адже може здатися, що виходу немає.
Різновиди кібербулінгу
Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.
Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.
Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.
Увага! Свідомо та відповідально оцінюйте все, що викладаєте до мережі! Все може бути використаним проти вас.
Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).
Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.
Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.
Як виявити ознаки кібербулінгу
Кібермоббінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:
• відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
• розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
• троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
• демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
• створення груп ненависті до конкретної дитини;
• пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
• провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”);
• створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
• надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
• пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.
Пам'ятка для захисту від кібербулінгу
Здійснюйте батьківський контроль. Робіть це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – обмежте доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядайте історію браузеру).
Застерігайте від передачі інформації у мережі. Поясніть, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – мають бути збережені у секреті.
Навчіть критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в достовірності – хай запитує у старших.
Розкажіть про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
Станьте прикладом. Оволодійте навичками безпечного користування інтернетом, використовуйте його за призначенням, і ваші діти робитимуть так само.
Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь. На це є декілька причин:
• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.
Як бачите, в основі всіх причин мовчання лежить страх за себе чи близьких. У свою чергу це є наслідком заниженої самооцінки.
Боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації хлопчик чи дівчинка одразу ж звертались по допомогу дорослих, або ж не реагували на негатив.
Рекомендації батькам:
Відшукайте заняття, в якому дитина зможе виділитись. Часто агресивну поведінку провокує незнання способів, як ще можна заявити про себе. Варіанти пошуку талантів: відвідування гуртків, секцій, активна участь у житті класу.
Будьте послідовними у своїх діях та словах. Якщо ви передбачили певне покарання за провинність (наприклад, забрати на тиждень смартфон), то тримайтесь до останнього дня. Звісно, з боку дитини буде протест, але стійте на своєму, бо маєте розуміти, заради чого все це робиться.
Нейтралізуйте речі, які пов'язані з насиллям. Мова йде про відеоігри, фільми, музику, які провокують агресію в дитині.
Обговорюйте усі шкільні конфлікти. Часто це допомагає знайти причину такої поведінки, будьте максимально справедливими та розважливими.
Знайдіть альтернативу. Навчіть знаходити альтернативні шляхи виходу агресії без шкоди оточуючим. Розкажіть, що у випадку, коли підлітка провокують, важливо продемонструвати можливості уникати провокації.
Навчайте розуміти себе та інших. І тут важливо бути не голослівним, адже більшість звичок дітей породжуються в домашніх стінах. Якщо ви чи хтось з родини нетерпимо ставиться до вад іншого, мало шансів, що у сина чи дочки сформується власна протилежна думка з цього питання. Розкажіть, що всі ми різні та особливі.
Булінг – стосується кожного!!!
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу?
• Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
• Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
• Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
• Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
• Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
• Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
• Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
• Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
• Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Скільки дітей страждають від булінгу?
За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».
У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Чому діти стають жертвами булінгу?
Психологи визначають декілька основних причин:
• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
• Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Що робити вчителям
Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію в класі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.
Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.
Як допомогти дитині-агресору
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:
• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Чому важливо вчасно відреагувати
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Механізм взаємодії учасників освітнього процесу у разі виявлення випадку жорстокого поводження дітей
За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у навчальному закладі відповідальність несе керівник навчального закладу. Тому в кожному навчальному закладі повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір’я на предмет небезпеки (тобто переглянути, у яких з них діти та підлітки можуть бути ізольованими та травмованими.)
З метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих. Варто також розробити внутрішньо-шкільний механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу з виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми та реагування на них.
Алгоритм дій працівника навчального закладу у разі виявлення випадку насильства над дитиною
1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників навчального закладу або інших осіб), ваші дії:
• Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.
• Самостійно письмово повідомити про це службу у справах дітей, відділ освіти.
• Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.
2. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:
• Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до адміністрації навчального закладу;
• Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;
• Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до органів внутрішніх справ.
Дії адміністрації навчального закладу у разі отримання повідомлення про жорстоке поводження з дитиною
У разі звернення дитини, її батьків (осіб, які їх замінюють) або працівника навчального закладу до представника адміністрації навчального закладу щодо жорстокого поводження з нею адміністратор зобов’язаний, якщо звернення (повідомлення) усне, оформити це повідомлення письмово, зазначивши, від кого та коли (дата, час) воно отримано. Звернення має бути оформлене належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Необхідно терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до вимог законодавства України.
Чого не слід робити!!!
За жодних умов не треба замовчувати виявлені факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози вчинення насильства над нею.
По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може вилитися в набагато гірші наслідки.
По-друге, навчальний заклад несе відповідальність за дотримання норм законодавства щодо захисту прав дитини, а тому керівник навчального закладу може притягнути педагогічних працівників у зв’язку з порушенням правових норм навчально-виховного процесу до дисциплінарної відповідальності.
Також не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та може бути небезпечним. Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення. Законодавством передбачено інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення), а також у самому зверненні може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення).